Дикий перець з Конго

Перець лікоуала, також відомий як «перець ашанті», збирають представники народу баяка в Конго. Перець ашанті росте в дикій природі на ліанах, що сповзають до 20 метрів заввишки. Він має характерний, винятковий, стійкий смак і використовується в традиційній конголезькій страві «грильована курка ашанті».

У яких стравах можна використовувати перець Лікуала?

Як використовувати перець Лікуала?

Ось кілька ідей рецептів використання перцю Лікуала на вашій кухні:

Цей перець, з його ніжним ароматичним профілем, в якому переважають спеції та легка гострота, чудово поєднується з класичними стравами на основі соусів. Він добре витримує приготування як цілим, так і меленим. Він чудово поєднується з оливковою олією, а його аромати ідеально поєднуються з м’ясом, якщо готувати його на сильному вогні.

- Сирне плато з перцем Лікуала : змішайте кубики сиру Сент-Мор та імбирний пряник, потім додайте подрібнені половинки волоських горіхів та кервель. Посоліть та приправте свіжозмеленим перцем Лікуала;

-  Гратен з овочів-реліквій : Крупно подрібніть 1 чайну ложку перцю Лікуала та додайте його до вашої страви;

- Тартар для стейка : подрібніть 5 зерен перцю Лікуала та додайте його щіпкою до стейка перед подачею;

- Клафуті з червоних фруктів : подрібніть 2 чайні ложки перцю лікоуала в ступці та додайте його до вашого клафуті.

Аромати перцю Лікуала

Дуже свіжий аромат виражає ніжні нюанси із солодко-пряними нотками (гвоздика, мускатний горіх), огортаючими ароматами соснової смоли та олії ягідної. Цілий смак чарівний, відзначений нотками перцевої м'яти та скипидару. Після деякої аерації з'являються фруктові нотки, зі свіжою цитрусовою цедрою, що нагадує лемонграс, такий як комбава. Після розтирання аромат перетворюється на свіжі ментолові нотки з ніжними відтінками розмарину та паленої шавлії, що нагадують аромат гарриги. Через кілька хвилин з'являються тонкі аромати свіжого лайма та клементину, що нагадують теплий цитрусовий сік.

На смак цей перець м'який та гладкий. Він дарує дуже легку, майже іскристу гостроту. Потім, у середині смаку, відчувається чудова ментолова свіжість.

Перець Лікуала та його ботаніка

Перець Лікуала – це дикий перець, який збирають у північному Конго. Також відомий як «перець горили», він росте у дикому вигляді на кучерявих ліанах, що можуть сягати понад 20 метрів завдовжки, що чіпляються за дерева. Перець збирають представники народу баака з жовтня по грудень у густих лісах Лікуала. Після збору перець обшпарюють, тобто його ненадовго занурюють у киплячу воду для очищення, стерилізації та стабілізації кольору. Конголезці називають його мовою лінгала «ндонго бела» або просто «чорний перець». Баака традиційно використовують його для приготування дичини. Спочатку його товчуть, а потім додають у каструлю з м’ясом дичини.

Як розпізнати перець Лікуала?

Візуально цей перець складається з маленьких круглих ягід однакового розміру, діаметром від 3 до 4 мм, з кардинально-червоним до темно-кармінно-червоним кольором. Він має гарний, сяючий блиск. Як і його двоюрідний брат, перець кубеба (Piper cubeba), він кріпиться до невеликої прямої та твердої ніжки, що нагадує мініатюрну вишню. Усередині він має білувату, молочну м'якоть, оточену іншою м'якоттю з блідо-зеленуватими відблисками. Будьте обережні, щоб не сплутати цей дикий конголезький перець з перцем кубеба або перцем воаціперіфері. Ці три різновиди перцю, які мають хвостики, належать до одного ботанічного роду, але відрізняються видами та ароматами.

Подорож до Конго, зустріч з народом баака

Історія подорожі в Конго, Ерван де Керрос (засновник бренду)

Термін «пігмей» був заборонений конголезьким законодавством через його негативний, зневажливий відтінок. Корінне населення традиційно зневажливо ставиться до більшості етнічної групи, банту. Їх часто використовують для роботи на чужих полях, за що їм платять алкоголем та тютюном.

Бааки вважаються людьми другого сорту

Ніхто точно не знає, скільки їх. Більшість із них не мають ні документів, що посвідчують особу, ні громадянства. Напівкочові, вони живуть у лісі та з лісу. Полювання та збиральництво залишаються їхніми основними заняттями. Поняття власності не існує. Ліс живить їх, ліс лікує їх, і вони цінують свою свободу. Всього за кілька хвилин після початку нашої прогулянки нас огортає теплий, вологий, гостинний ліс, зелений і тихий. Наші друзі впевнено йдуть вперед, почуваючись комфортно у своїй стихії, жартують та сміються. Їхня очевидна радість зростає, коли ми заглиблюємося в серце лісу, їхню домівку. Вони також із задоволенням діляться, натхненні нашим здивуванням та нескінченним потоком наших запитань…